Учениця 11 класу Козанбаєва Єлизавета прийняла участь у конкурсі учнівських творів.

Керівник: Семенець Світлана Іванівна.

Планета в моїх долонях

Людино! Розумна істото!

Ти можеш усе на Землі…

До тебе звертаємось ми,

Бо гинемо, гинемо, гинем!

Будь ласка, ти нас збережи.

Хай будуть в нас цілі дерева,

Рослини, тварини, птахи!

Величезна, прекрасна і найдивовижніша планета Земля мандрує в нескінченному космосі, оповита білосніжними вітрилами повітряних хмар. Іноді  навіть важко уявити, що її могло б зовсім не бути у Всесвіті. Можливо, тоді ми б жили на іншій планеті і були зовсім не схожі на людей. Але сьогодні ми – жителі нашої планети Земля, і я нескінченно цьому рада.

 Наша чудова планета не просто красива, вона унікальна своїми природніми багатствами, які дають можливість нам жити. Чудові у своїй красі і неоціненні за користю лісові масиви – легені  планети – дарують нам подих. Прозорі озера і бездонні океани – дають нам воду цілющу. Родючі землі – хліб насущний… А ви ніколи не замислювалися над тим, хто ми без постійної опіки над нами матінки Природи? Ким себе уявляємо, підпорядкувавши своїй думці технічний прогрес і висотуючи з надр землі її століттями накопичені запаси? Чому ми і досі не можемо зупинити  свою ненасичену жадібність і дурість? У що ми перетворимося, якщо втратимо довіру планети і будемо скинуті нею в безодню байдужого до нашої долі Всесвіту?

Планета Земля, на якій ми живемо, гарна тільки в казках та у творчості багатьох письменників. Реально картина змальовується зовсім інша: ліси сяють лисинами від безконтрольних вирубок і стирчать засохлими пнями; озера поросли травою вище голови; моря і океани рясніють багатокілометровими нафтовими плямами. Тварини від страху і голоду тікають з насиджених місць і багато з них гинуть у жорстокому світі людей. У забруднених водоймах мертва риба з докором дивиться нерухомими очима на свій занехаяний будинок.

Якщо людина схаменеться, то всі живі істоти отримають ще один шанс на виживання. Рідкісні види ссавців, риб, птахів вже занесені до Червоної Книги, але це не рятує їх від жорстоких рук та капканів. Людина втратила свій природне обличчя, вона перетворюється на жорстокого хижого звіра, який не зупиниться ні перед чим.

Людина вважає, ніби екологія — це щось таке, що її не стосується. А виходить, що це стосується нас усіх. Постає ряд питань, які так і хочеться задати людству!

Чому ми не звертаємо уваги на те, що діється навколо нас? Чому не рятуємо власний «будинок» — нашу Землю? Чому не шануємо природу, яка береже нас? Хоча, звичайно, зараз багато говорять про необхідність оберігати і захищати навколишнє середовище. Чи не пізно? Хочеться вірити, що ні.

 Нам всім важливо пам’ятати про те, що якщо ми не змінимо свого ставлення до рідної землі і планети в цілому, цього, швидше за все, не зробить ніхто. Будь-яке починання найкраще запускати з самого себе, бо в такому випадку в тебе з’являється право вимагати від когось наслідувати твоєму прикладу.

Є такий відомий усім вислів – «квітучий край». Так називають землі, де знання, досвід людей, їх прихильність, любов до природи справді творять чудеса. Хочу, щоб планета моя  стала тим «квітучим краєм», який ніхто не знищить!